- Сніжинки, виходьте на вулицю! Скоро Новий рік, а ми без снігу! - покликала Зима.

- Не підемо! У нас наряди немодні, - відповіли сніжинки.

- Та ви у мене красуні! - запевнила їх Зима. - А я вже й річки заморозила, й холодним вітром на землю подула. Для свята тільки вас не вистачає. Виходьте!

- Не підемо! На вулиці холодно, - вередували сніжинки.

За лаштунками цирку жив кіт на ім'я Лютик. Щодня він спостерігав за репетиціями і виступами циркових тварин і теж мріяв стати артистом. Яскраві костюми, декорації і циркові трюки, маленькі і дорослі глядачі, оплески - все це здавалося Лютику таким привабливим!

На високій північній горі у крижаному палаці мешкала сестра Діда Мороза, Хурделиця. Хурделиця заздрила брату, тому що йому всі раділи, особливо діти, а від неї тікали люди та звірі, та вирішила йому напакостити.

Ліс вкрило пухнастим снігом. Зайчик Хвостик, білка Мася та лисеня Рижуля вирішили зліпити сніговика. Вони почали робити кульки зі снігу, і тут до них підбігло вовченя на ім’я Рик.

У мами-хмари були три донечки хмаринки - Кучеряшка, Сніжинка та Пушинка. Їх так звали, тому що одна з них була схожа на кучеряву овечку, друга – на сніжинку, а третя була кругленькою та легенькою.

Хлопчик Тім дуже любив гратися в комп’ютерні ігри. Буває, так захопиться полюванням за монстриками або гонками, що нічого навколо не помічає.

І вдома, і в школі поросятка Піглета вчили бути охайним, слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Але Піглету це не подобалося, він вважав це нудним та марним заняттям. Наприклад, він дуже рідко чистив свої чоботи.

В казковому місті жила дівчинка-гном на ім’я Ляля. У Лялі була найкраща подружка – фея Ксю, яка мешкала на квітковій галявинці.

В африканській річці жив-був крокодил. Було у нього улюблена розвага - лякати птахів і звірів. Прийдуть, наприклад, антилопи до річки, попити воду, або мавпа - подивитися на своє відображення у воді. А крокодил підпливає до них, розкриває величезну пащу і клацає зубами. Тварини від страху розбігаються, хто куди, а крокодил радіє, що їх налякав.

Одного дня на книжковій полиці з’явився новий мешканець.

- Доброго дня, мене звати Буквар, - представився він іншим книжкам. – Тепер я буду жити тут, адже моя подружка - першокласниця Світланка вже вивчила всі літери і тепер їй не потрібно брати мене з собою до школи.