Цілу ніч йшов сильний дощ, а на ранок на землі з’явилося багато величезних калюж.

- Цікаво, яка з цих калюж найглибша? – запитав песик.

Він озирнувся навкруги, обрав калюжу, яка здалася йому великою, та вирішив поміряти, чи достатньо вона глибока.

За високими горами, в темній печері жив Дракон. Він хотів завоювати Королівство, але Король в цьому Королівстві був хорошим командиром. Армія під його керівництвом вміла дати відсіч будь-яким атакам Дракона.

Мабуть, ви чули, що всі сніжинки різні. Та вони різні не лише зовні: деякі з них чарівні. Саме з таких чарівних сніжинок був зроблений Сніговик Біллі.

У місті Велетнів, на березі річки, жила родина – тато Велетень, мама Велетень та малюк Велетень. Ледве малюк Велетень навчився говорити, то одразу запитав у батьків:

- Тато, мамо, а що там, на іншому березі річки?

До настання Нового року залишалося трохи часу. Дід Мороз і Снігуронька мчали на своїх чарівних санях по небу, щоб встигнути до дітей з новорічними подарунками. На санях вони везли мішки, повні подаруночків!

Йшов дорогою Святий Миколай та ніс у торбинці чарівні сніжинки. Ці сніжинки вміли виконувати бажання дітей, тому й звалися чарівними.

Прийшли перші дні зими. Усі їжаки вже міцно спали у своїх зимових норках. Лише один їжак Йося сонний блукав лісом та вигукував: «Ау, де ти, мій сон?», «Агов, сон!»

Якось дядько Петро вирушив на риболовлю. Не те, щоб йому дуже хотілося сидіти з вудкою біля річки під холодним вітром. Не те, щоб йому дуже хотілося поласувати рибкою. Проте, дуже хотілося дядьку Петру похвалитися перед сусідами, який він знатний рибалка.

Літера Р завітала в крамницю.
В кошик поклала вона печериці,
потім морозива ціле відерце,
рису взяла та червоного перцю.

В осінньому парку білки робили запаси на зиму. Вони ховали горіхи в затишне місце, щоб взимку було чим підкріпитися. Але хитра ворона, помітивши білку, що бігла з горішком, стежила за нею, щоб потім поцупити захований горішок і з'їсти його! Цій вороні було лінь самій шукати собі їжу.