На галявині жила-була квітка, яка боялася темряви. Вдень вона була весела, посміхалася іншим квітам, комахам та людям. А як тільки наступала ніч, вона підіймала свої ручки-пелюстки до голівки та тремтіла від страху. Квітці здавалося, що кудлате чудовисько хоче схопити її своїми лапами. А на ранок вона розуміла, що то зовсім не чудовисько, а старе дерево, яке стоїть поруч. Вночі квітка бачила, як хтось з великою головою дивиться на неї, та від страху горнулася до землі. А в ранці, з першими променями сонця, квітка роздивлялася – то ж звичайний гриб!

Хом’ячок Бублик дуже любив солодощі. Однак мама не дозволяла йому багато їх їсти.

- Якщо будеш їсти багато солодкого, то станеш надто товстеньким, в тебе будуть боліти зуби та живіт, - казала Бублику матуся.

Жила-була свинка на ім'я Хрюня. Одного разу вона до пізнього вечора грала в комп'ютер, дивилася мультфільми. А коли, нарешті, пішла спати, заснути у неї не вийшло. Довго крутилася Хрюня в своєму ліжечку, але сон ніяк не приходив.

Шиття вручну – не просто цікаве заняття для дітей. Воно прекрасно розвиває дрібну моторику, готує руку до вишивання і іншої копіткої роботи, тренує посидючість, знімає стрес і заспокоює. Тому навчити дитину шити вручну не просто потрібно, а необхідно – від цього вона отримає неймовірну користь, зможе далі розвивати свою творчість і просто цікаво проводити вільний час, не сідаючи за комп'ютер. Плюс, сам процес навчання подарує вам і чаду море задоволення (звичайно, якщо дитина до цього готова і сама проявляє інтерес). Як це зробити – ми підкажемо.

У чарівній Країні Цифр жили-були цифри від нуля до десяти. Вони подорожували далеко за межі своєї країни, і завжди з'являлися там, де потрібно щось порахувати. Для цього цифри з'єднувалися в різні пари, складалися між собою, віднімалися, множилися або ділилися одна на одну. Коли цифри були зайняті рахунком, вони називалися «числа».

Я образився на брата –
Він не хоче разом грати.
Поки він на дворі грався,
Я дивився й ображався.

У чарівному лісі жив-був заєць на ім’я Ох. Його так звали, тому що він всього боявся, був слабким та весь час охав. Ох дуже мріяв стати сильним та сміливим, але не вірив, що це можливо. Адже він був невеликого зросту.

У годиннику, що стояв на письмовому столі, жили три стрілки-сестрички – Годинка, Хвилинка та Секунда. Вони були дуже різними, але дружніми. Секунда була непосидюча та завжди бігла попереду. Годинка та Хвилинка намагалися наздогнати її, та нічого в них не виходило. Та Секунда ніколи не кидала своїх сестричок, а, пробігши коло, знов поверталася до них. Найменш спритною з поміж сестер була стрілочка Годинка. До того ж, вона була невеличкого зросту, але сестри цінували її за розсудливість.

Жили-були три подруги - Качка, Жаба та Ворона. Кожного ранку вони зустрічались на озері, розповідали одна одній новини та обговорювали сусідів. Особливо їм подобалося обговорювати Рибку, що жила в озері.

Того вечора Тарасик із Катрусею спостерігали крізь шибку за хурделицею. Такої заметілі вони давненько не бачили. Здавалось, що то всі янголи одночасно тріпають небесні перини та подушки. До цього часу зима, наче, не пам’ятала, що їй час панувати над природою. Та на початку лютого застелила луги та поля білим пухнастим простирадлом. Сніг засипав усі дерева та будинки. Навіть дорога, якою брат зі сестрою щодня ходили до школи, була цілковито білою. Зима правила світом.